Бизнес и Право
На Ваш запит від 14 січня 2013 щодо сплати авансів з податку на прибуток у 2013 році підприємством на стадії процедури добровільної ліквідації, можемо пояснити наступне:
Відповідно до ст. 57.1 Податкового Кодексу України платники податку на прибуток щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації. При цьому, у разі якщо платник податку, який сплачує авансовий внесок, за підсумками першого кварталу звітного (податкового) року не отримав прибуток або отримав збиток, він має право подати податкову декларацію та фінансову звітність за перший квартал. Такий платник податку авансових внесків у другому - четвертому кварталах звітного (податкового) року не здійснює, а податкові зобов’язання визначає на підставі податкової декларації за підсумками першого півріччя, трьох кварталів та за рік, яка подається до органу державної податкової служби в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Ліквідація є однією із форм припинення діяльності (прав і обов’язків) юридичної особи, суб’єкта господарювання. Загальний порядок ліквідації встановлений Господарським кодексом України щодо суб’єкта господарювання (ст. 59–61); Цивільним кодексом України щодо юридичної особи (ст. 104–112); Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (ст. 33–41, 46–52), а також спеціальними законами, що визначають особливості правового статусу окремих видів юридичних осіб, суб’єктів господарювання. Відповідно до п. 97.1 Податкового Кодексу під ліквідацією платника податків розуміється ліквідація платника податків як юридичної особи або зупинення державної реєстрації фізичної особи – підприємця, внаслідок якої відбувається закриття їх рахунків та/або втрата їх статусу як платника податків відповідно до законодавства. Погашення грошових зобов’язань або податкового боргу в разі ліквідації платника податків пов’язано, з одного боку, із загальним порядком ліквідації юридичної особи, фізичної особи – підприємця, суб’єкта господарювання, з іншого – із ліквідацією платника податків, під час якої відбуваються зміни у правовому статусі платника податків, що визначений цим Кодексом, та припиненням його податкового обов’язку. Так, відповідно до ст. 37 Кодексу, підставами для припинення податкового обов’язку є: ліквідація юридичної особи; смерть фізичної особи, визнання її недієздатною або безвісти відсутньою; втрата особою ознак платника податку, що визначені цим Кодексом; скасування податкового обов’язку у передбачений законодавством спосіб. Особливість правового регулювання полягає у встановленні порядку самостійного або примусового погашення грошових зобов’язань або податкового боргу у разі ліквідації платника податків, не пов’язаної із застосуванням заходів, передбачених нормами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Так, у разі добровільного прийняття власником або уповноваженим ним органом рішення про ліквідацію юридичної особи, відповідно до п. 16.1.10 ст. 16 цього Кодексу, виникає обов’язок платника податків за місцем обліку повідомити ОДПС про його ліквідацію або реорганізацію протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення (крім випадків, коли обов’язок здійснювати таке повідомлення покладено законом на орган державної реєстрації). Наслідками проведення процедур ліквідації платника податків можуть бути закриття його рахунків у фінансових установах та/або втрата правового статусу як платника податків відповідно до норм цього Кодексу. Так, втрата правового статусу як платника податків може передбачати такі заходи, наприклад, як:
– виключення з реєстру платників податку і анулювання такої реєстрації за умов, визначених цим Кодексом (ст. 184 цього Кодексу);
– внесення держреєстратором в установленому порядку до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця на підставі довідки відповідного ОДПС про відсутність заборгованості по податках, зборах (обов’язкових платежах) тощо.
У випадках коли власник або уповноважений ним орган приймає у добровільному порядку рішення щодо припинення діяльності підприємства в результаті ліквідації, не пов’язаної з банкрутством, майно такого платника податків використовується у черговості, визначеній відповідно до законів України. Так, ст. 112 Цивільного кодексу України встановлено порядок черговості задоволення вимог кредиторів платоспроможної юридичної особи, у т. ч. вимоги щодо податків, зборів (обов’язкових платежів). Положення статті 97 визначають порядок погашення грошових зобов’язань або податкового боргу платників податків у разі, коли їх частина залишається непогашеною під час ліквідації або скасування державної реєстрації фізичної особи - підприємця у зв’язку з недостатністю майна, за рахунок інших джерел. Так, абз. 1 п. 97.3 передбачає правило, за яким така частина зобов’язань платника податків погашається:
– за рахунок майна засновників або учасників підприємства-боржника, якщо вони несуть повну або додаткову відповідальність за зобов’язаннями платника податків згідно із законом, у межах такої відповідальності;
– у разі ліквідації філії, відділення чи іншого відокремленого підрозділу юридичної особи – за рахунок юридичної особи незалежно від того, чи є вона платником податку, стосовно якого виникло грошове зобов’язання або виник податковий борг такої філії, відділення, іншого відокремленого підрозділу.
В інших випадках грошові зобов’язання або податковий борг, що залишаються непогашеними після ліквідації платника податків, вважаються безнадійним податковим боргом і підлягають списанню, відповідно до норм Порядку списання непогашених грошових зобов’язань або податкового боргу після ліквідації платника податків, не пов’язаної з банкрутством, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 р. № 1231. Сума безнадійного податкового боргу платника податків визначається контролюючими органами за даними автоматизованої інформаційної облікової системи ОДПС на день прийняття рішення про списання такого боргу.
У разі коли платник податків, що ліквідується, має суми надміру сплачених або невідшкодованих податків з відповідного бюджету, такі суми підлягають заліку в рахунок його грошових зобов’язань або податкового боргу перед таким бюджетом, відповідно до норм Порядку проведення заліку надміру сплачених грошових зобов’язань або суми невідшкодованих податків платника податків у разі ліквідації, не пов’язаної з банкрутством, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2010 р. № 1674. Так, залік у рахунок сум грошових зобов’язань та/або податкового боргу платника податків перед відповідним бюджетом здійснюється органами, що контролюють справляння надходжень до бюджету, за узгодженими сумами грошового зобов’язання та/або податкового боргу. У разі коли суми надміру сплачених або суми невідшкодованих податків з відповідного бюджету перевищують суми грошових зобов’язань або податкового боргу перед таким бюджетом, суми перевищення використовуються для:
– погашення грошових зобов’язань або податкового боргу перед іншими бюджетами;
– за відсутності таких зобов’язань (боргу) перераховуються у розпорядження такого платника податку. При цьому, відповідно до бюджетного законодавства, повернення платнику податків надміру та/або помилково сплачених податків і зборів (обов’язкових платежів) та інших доходів бюджету провадиться у межах надміру та/або помилково сплачених ним до бюджету коштів .
Відповідно до п. 37.3 статті 37 Податкового Кодексу підставами для припинення податкового обов'язку, крім його виконання, є ліквідація юридичної особи,
На нашу думку, у зв'язку з відсутністю прямої норми в Податковому Кодексі щодо сплати або несплати авансів для підприємств, які знаходяться на етапі ліквідації - у підприємства відсутнє право по несплаті авансів з податку на прибуток в 1 кварталі 2013 року.
Одним з кредиторів на наше підприємство був переведений борг. Відповідно до умов договору ми маємо сплатити борг за відвантажені товари, які отримав наш кредитор, постачальнику-нерезиденту. Чи можливі розрахунки в зовнішньоекономічних відносинах на підставі договору переведення боргу та які податкові наслідки такого договору?
Подскажите, можно ли оплатить задолженность по оплате векселя 1, путем выдаче нового векселя 2,3 на сумму векселя 1?
Бизнес и Право
На Ваш запрос от 06 декабря 2012 года относительно организации вексельных взаиморасчетов между хозяйствующими субъектами, можем пояснить следующее:
Выдача и обращение векселей в Украине подчиняются особым правилам, которые установлены специальным законодательством:
- Женевской конвенцией от 07.06.1930 г., которой введен Унифицированный закон о переводных векселях и простых векселях (далее УВЗ);
- Законом Украины "Об обращении векселей в Украине" от 05.04.2001 № 2374-III (с изменениями и дополнениями);
- Законом Украины "О ценных бумагах и фондовой бирже" от 18.06.91 № 1201-XII (с изменениями и дополнениями) и другими нормативно-правовыми актами.
Используя вексельную форму расчета, необходимо принимать во внимание ограничения и правила, которые установлены украинским «вексельным» законодательством, в частности статьей 4 Закона об обращении векселей:
- выдавать переводные и простые векселя можно только для оформления денежного долга за фактически поставленные товары, выполненные работы, предоставленные услуги;
- на момент выдачи векселя лицо, указанное в векселе в качестве трассата (для переводного векселя) или векселедателя (для простого векселя) должны иметь обязательство перед трассантом и /или лицом, которому или по приказу которого должен осуществиться платеж. Сумма такого обязательства по договору должна быть не меньше суммы платежа по векселю;
- условие о проведении расчетов с применением векселей обязательно указывается в соответствующем договоре, который заключается в письменной форме;
- при выдаче (передаче) векселя в соответствии с договором прекращаются денежные обязательства относительно платежа по договору и возникают денежные обязательства относительно платежа по векселю.
Таким образом, выполнение обязательства по оплате векселя 1, путем выдачи векселя 2,3 –действующим законодательством не предусмотрено. При этом установлена финансовая ответственность, за выдачу векселя не в установленном порядке в размере 400-500 НМДГ. (ст. 13-1 Закона об обращении векселей). Одним из вариантов решения - может быть составление договора купли продажи векселя 1, купли продажи векселей 2,3 (эмитированных соответствующим предприятием под товарную задолженность) и проведение зачета однородной задолженности.
